Гельмінтози – одне з найпоширеніших захворювань серед домашніх тварин. Ці внутрішні паразити у собак можуть серйозно вплинути на їхнє самопочуття, якщо вчасно не помітити проблему і не розпочати лікування. Важливо знати, що навіть ті песики, які майже не бувають на вулиці, все одно можуть підхопити глистів через забруднену їжу, воду чи контакт з іншими тваринами. Раннє виявлення дає змогу уникнути ускладнень, а розуміння того, які глисти у собаки симптоми викликають, допоможе вчасно звернутися до ветеринара.
Симптоми, на які варто звернути увагу
Прояви гельмінтозу залежать від виду паразитів і ступеня зараження, але є кілька ознак, що зустрічаються найчастіше:
- роздутий або болючий живіт;
- діарея, іноді з кров’ю або слизом;
- блювання, у якому можуть бути фрагменти глистів;
- різка втрата ваги при нормальному або навіть підвищеному апетиті;
- тьмяне, ламке хутро, яке випадає;
- свербіж у ділянці анального отвору, через що собака «катається» на сідницях;
- напади кашлю або утруднене дихання (при серцевих гельмінтах).
У запущених випадках можуть з’являтися судоми, сильне виснаження та інтоксикація організму. Саме тому важливо реагувати на перші ознаки зараження у собак.
Основні види гельмінтів
У собак може зустрічатися кілька груп паразитів, і кожна з них має свої особливості та наслідки для здоров’я:
- Круглі черви (токсокари) – часті у цуценят і молодих собак. Викликають здуття живота, діарею, блювання, схуднення.
- Стрічкові черви (дипілідії, тенії) передаються через бліх або сире м’ясо. Видимі у вигляді білих сегментів у калі чи біля анального отвору.
- Анкілостоми та власоглави – живляться кров’ю, провокуючи анемію, слабкість, темний кал і зниження апетиту.
- Серцеві гельмінти – потрапляють через укуси комарів, уражають серце та легені, викликають кашель, задишку та можуть призвести до смерті тварини.
Знання цих різновидів допомагає власнику швидше розпізнати небезпеку та вчасно звернутися до ветеринара для підтвердження діагнозу і початку лікування.
Як діагностують та лікують глистів
Визначити, які саме гельмінти є в організмі, може тільки ветеринар. Для цього застосовують:
- аналіз калу на яйця гельмінтів;
- аналіз крові (виявляє анемію, зміни рівня еозинофілів);
- УЗД внутрішніх органів, якщо є підозра на серйозні ураження печінки, селезінки чи серця.
Сучасне лікування глистів проводять комплексно. Перш за все, підбирають препарат, який діє проти конкретного виду паразитів. Є ліки у формі таблеток, суспензій, паст та крапель на холку. Деякі засоби мають широкий спектр дії та знищують одразу кілька видів гельмінтів.
Для цуценят, вагітних і годуючих сук ветеринари призначають безпечні препарати з м’якою дією, які не шкодять потомству та не викликають серйозних побічних ефектів. Дозування визначається індивідуально – залежно від ваги, віку та стану тварини. Передозування може призвести до отруєння, а недостатня доза – залишити частину паразитів живими.
Після лікування іноді призначають повторний курс, щоб знищити гельмінтів, які вилупилися з яєць після першої обробки.
Профілактика
Профілактика гельмінтів – найпростіший спосіб уникнути зараження. Дорослим собакам обробку проводять раз на 3–6 місяців, а тим, хто часто контактує з іншими тваринами, їсть сире м’ясо чи має доступ до водойм, – навіть частіше.
Важливі правила профілактики:
- прибирати екскременти під час вигулу;
- мити миски, іграшки та підстилки;
- годувати лише перевіреним кормом;
- не дозволяти пити з калюж чи підбирати сміття;
- регулярно обробляти від бліх та кліщів, адже вони переносять личинки гельмінтів.
Дотримуючись цих порад, можна значно знизити ризик зараження і зберегти здоров’я свого чотирилапого друга.