Учора близько 16:00 у сквері на Лятошинського в Житомирі сталася подія, яка сколихнула місто. Діти камінням пошкодили кору десятирічної сакури — символу краси та ніжності.
Та ще більш вражає не сам вчинок, а реакція (чи радше її відсутність) дорослих. Люди сиділи на лавках, прогулювалися алеями, спостерігали — але ніхто не зупинив дітей. Лише коли дерево вже було спотворене, підійшла жінка.
Це не просто історія про сакуру. Це історія про байдужість. Коли ми мовчимо, ми погоджуємося. Коли не робимо зауваження — дозволяємо повторювати. І тоді зникають не лише дерева, а й культура, виховання, цінності.
КП «Зеленбуд» уже звернулося до правоохоронців. Але чи змінить це ситуацію, якщо ми самі не навчимося відповідальності? Адже місто — це не лише архітектура й зелені насадження. Це щоденні вчинки кожного з нас.
Чи хочемо ми, щоб Житомир перетворився на простір байдужості? Чи зможемо виховати дітей, які розумітимуть цінність життя і природи? Вибір починається з простого — сказати слово, зупинити, пояснити.