Теніс – технічно складний вид спорту, саме тому тут, наприклад, у дорослому віці досить необачно розраховувати на швидкий прогрес і високі результати. Водночас величезна роль в освоєнні майстерності так чи інакше залежить від компетенції тренера. Сьогодні в Інстаграмі (і не тільки) нерідко зустрічаються пропозиції щодо недорогих тенісних тренувань із супер-пупер професіоналами. Але далеко не кожен із них справді добре справляється зі своїми завданнями. Як зазначає черкаський тренер Андрій Амірханян, в обов’язки наставника входить навчання техніці, руху на корті, основам тактики, а також допомога з підбором екіпіровки.
Як правильно вибрати тренера з тенісу і уникнути серйозних помилок? Які типи фахівців бувають? Чим вони відрізняються один від одного? На ці та інші питання ми постараємося відповісти в даній статті.
У тенісі немає ідеальних наставників
Якщо ви стежите за професійним тенісом, то знаєте, що час від часу навіть зірки перестають працювати з одним фахівцем і починають працювати з іншим. Аналогічна ситуація і в цілому для кар’єри: напевно, лише у небагатьох є таке, що від перших кроків і до кінця професійний шлях тенісиста супроводжує один тренер.
«Як правило, в дитинстві важливо викласти правильну техніку, – каже Андрій Амірханян. – Відповідно, для тренера, який працює з дітьми, це найважливіший навик. Надалі для професійних гравців на перший план виходять інші аспекти, а саме психологія і мотивація, тактичні навички. Юному тенісисту не зашкодить і хороший психолог і педагог. Хороший майстер в цьому аспекті підійде дітям, коли у нього немає сильних збоїв з постановкою техніки. Але гравцеві в професійному турі вже потрібен інший фахівець – мотиватор, тонкий психолог, той, хто зможе підібрати ідеальні ігрові комбінації для гри з конкретним суперником.
Так, можна вважати, що ідеальний тренер сильний у всьому. Але якщо такі є, то їх мало. Тому тренерів з тенісу змінюють навіть професіонали. І навіть якщо він сильний в 3 ключових аспектах – техніці, тактиці і психології, може статися так, що за особистими якостями він не підійде гравцеві.
Якщо говорити про аматорський спорт, тобто дитячих тренерів і наставників для дорослих любителів, то пріоритетом для них, звичайно ж, є технічна база. Починати з нього потрібно в тенісі. При цьому варто розуміти, що в більшості випадків любителю не потрібен ідеальний тренер – досить фахівця, який поставить екіпіровку і навчить гідно виглядати на аматорських турнірах.
Амірханян: «Шукайте тренера в тенісному клубі, а не в Instagram»
Класичний маркетинг в тенісному бізнесі працює дуже добре. Існує два підходи до реклами, які досить популярні як в інтернеті, так і в класичних засобах комунікації (наприклад, оголошення в газетах або просто на стовпах і під’їздах). Перший – обіцяти доступні заняття, тобто довести, що теніс не такий дорогий вид спорту. При цьому в 99% випадків мова піде про групові Навчання. Тут рівень коучів і їх підхід до справи часто далекі від ідеалу.
Другий підхід – обіцянка швидкого результату. Реалістичний варіант, коли просто переконують, що доставлять обладнання в найкоротші терміни. Фантастичний випадок – обіцяють перемоги практично в професійних турнірах або навіть потрапляння в рейтинги ATP (для чоловіків) і WTA (для жінок). Хоча тут можна вчинити навпаки, адже це все-таки брехня.
“Краще змістити фокус з реклами і обіцянок на те, що можна побачити на власні очі”, – говорить Андрій Амірханян, тренер з 13-річним стажем. «Тому я рекомендую піти в тенісний клуб або будь-яке інше місце, де у вас є корти у вашому місті. Якщо це не закритий заклад, то можна подивитися на роботу фахівця своїми очима. Потім, при бажанні, слід підійти до учня і запитати, скільки ви грали в теніс. Самі тренери або представники адміністрації тенісного клубу підкажуть всю необхідну інформацію про ціни і графіки тренувального процесу.
Звернення в тенісний клуб – гарантія того, що ви не зіткнетеся з рекламою в соціальних мережах якогось дуже сумнівного фахівця, який не вміє грати в теніс. Краща рекомендація на аматорському рівні – сарафанне радіо.
При виборі тренера з тенісу найкраща реклама – сарафанне радіо
Якщо ви йдете в теніс, тому що хтось із ваших друзів захоплюється ним, знайомих або колег, то просто запитайте у них поради. В крайньому випадку, можна пошукати відгуки в інтернеті, але тут може бути підступ. Якщо сумнівний фахівець запрошує студентів через соціальні мережі або контекстну рекламу в інтернеті, то він також може «накрутити» собі позитивні відгуки. Тобто реальні рекомендації завжди краще.
«Припустимо, у вас є дівчина або друг, який вже кілька років грає в теніс, – починає розповідь Андрій Амірханян. – Запитайте у нього поради. Краще, коли є кілька знакових з різними тренерами. Потім можна записатися на тренування для одного, а потім і для іншого, а потім вже приймати рішення. Адже все дуже індивідуально, і буде краще, коли вам буде комфортно працювати з конкретною людиною.
Новачкам не варто поспішати з висновками про якість дресирування. Вам може здатися, що ось хлопець, який займається всього 7 місяців, нітрохи не гірше, а то і краще, ніж інший – і ходить вже 2 роки. По-перше, ви можете не знати нюансів в техніці: припустимо, вони обидва б’ють приблизно однаково справа, а ось зліва, перший просто не грає (поки не знає як), А другий вже нормальний з бекхенду. Або, скажімо, перший майже не подає, а другий має пристойну першу і стабільну другу подачу – скручену або обрізану.
По-друге, є індивідуальні особливості. Той, хто раніше займався бальними видами спорту (баскетбол, футбол і т.д.), здатний швидше освоїти ази тенісу. Або іноді 7 місяців тричі на тиждень і без перерв набагато крутіше, ніж 2 роки тренувань раз на тиждень з перервою в півроку.
Що повинен бути у хорошого тренера?
До основних критеріїв, які відрізняють хорошого тенісиста від сумнівного, можна віднести наступні:
- бекграунд в тенісі, а саме тривалі заняття в дитинстві або навіть професійна кар’єра;
- досвід роботи та відгуки студентів;
- освіта та/або додаткові сертифікати;
- Успіхи підопічних.
В ідеалі хороший тренер з тенісу має досвід роботи за професією, освіту і вищу освіту (бажано тренерську). Якщо говорити про фахівців, які працюють з дітьми, то вітаються педагогічні навички або хоча б власний батьківський досвід, завдяки якому тренер може знайти підхід до дитини, зацікавити його, мотивувати, врахувати певні індивідуальні особливості юного спортсмена.
«Я скромна людина, тому не буду себе хвалити і говорити про те, що я хороший тренер», – каже Андрій Амірханян. – У мене вища освіта, але не тренерська або спортивна. Тенісом займаюся з дитинства, ракетку вперше взяв у руки в 7 років, брав участь в універсіаді України, де колись займав 3-тє місце. Можу сказати, що це мій найкращий результат як гравця. Я займаюся коучингом вже 13 років. Найбільший успіх підопічних – участь у всеукраїнських юніорських турнірах. Один учень Волошин Толя вже став професіоналом з новим тренером і має рейтинг в Україні сьогодні. Я не можу судити, який мій внесок (я задав основу), і який внесок нового тренера.
Не знаю, чи можна вважати завантаженість тренера підтвердженням його компетентності? Напевно, побічно, так. Так, в літній сезон у мене зазвичай 6-7 годин тренувань в день, так що це, ймовірно, говорить про те, що я затребуваний фахівець.
Чи є відмінності між тренером для дорослих і для дітей? Думка Андрія Амірханяна
Різниця в аматорському тенісі є, але не завжди. Як ми вже говорили вище, вітається, коли дитячий тренер має педагогічні навички або досвід виховання дітей. Буває, що одні тренери працюють тільки з дітьми, а інші – тільки з дорослими, але це не обов’язково.
“Я тренуюся індивідуально і в групах, як дітей, так і дорослих”, – розповідає Андрій Амірханян. – У мене є діти від 5-6 років до 15-16. Дорослі також різного віку, аж до виходу на пенсію. У мене самого є син, якого я треную. Насправді, коли йому було 3 роки, він почав практикувати потроху. Приблизно з цього ж часу (десь з 2016 року) я поступово набираю дитячі групи, але з дітьми вже працювала особисто раніше. Я вважаю, що з юними тенісистами потрібно не тільки вміти вчити тенісу, а й вміти працювати з дітьми без шкоди для їх психіки.
Батьки повинні проконсультуватися з іншими батьками при виборі дитячого тренера. Плюс до всього, вони завжди можуть спостерігати за тим, як фахівець взаємодіє з їхньою дитиною. Якщо вам щось не подобається, то потрібно міняти тренера. Все просто”.
Круто тренуватися з колишнім тенісистом?
Багато професіоналів переходять в коучинг. І це нормально, багато нинішніх зірок стали такими частково завдяки тренерам, які раніше були в професійному турі. Це і Карлос Мойя, і Хуан Карлос Ферреро. Перший працює з Надалем, а другий з Алькарасом. «Потрібно розуміти, що високі досягнення на тенісному корті не гарантують успішної тренерської кар’єри, – впевнений Андрій Амірханян.
– Дресирування – це окремий навик. Але для тенісних клубів мати колишню зірку або навіть просто професійного гравця в минулому – відмінний маркетинговий хід. Але якість тренувального процесу залежить від бажання людини реалізуватися в цій професії. На практиці це не завжди так.
Також потрібно розуміти, що заняття з екс-тенісистом, який потрапив в ТОП-500 або навіть в ТОП-1000 професійного туру, часто будуть коштувати дорожче, ніж з фахівцем без таких регалій. Але знову ж таки, не завжди існує прямий зв’язок між вартістю занять і тренерськими навичками. У навчанні тенісу немає чарівних секретів. Все залежить в першу чергу від ставлення до бізнесу, а гроші впливають на це лише побічно (а в ідеалі і зовсім не впливають)».
Андрій Амірханян: «Спаринг-партнер – це не зовсім тренер»:
Любителів, які вже освоїли технічні аспекти гри, часто цікавлять вже не тенісні тренування, а матчі з суперниками. Вони можуть грати або з такими ж любителями (плюс-мінус того ж рівня), або зі спаринг-партнерами. Останніми найчастіше стають екс-тенісисти, професіонали або молоді спортсмени, які знаходяться на початковому етапі своєї кар’єри.
«Досвідчений тренер може без проблем спарингувати, – каже Андрій Амірханян. – По суті, для нього це буде просто ігрове тренування. Але це не основна спеціалізація для нього. Крім того, деякі вікові тренери можуть грати близько 5-10 хвилин в кінці тренування, але не годину або більше. Спаринг-партнер в чистому вигляді не є тренером, тому що він не займається виробництвом екіпіровки. Якщо його запитати, він порадить якісь тактичні ходи, може просто тримати м’яч в грі – «заливати через сітку». Тому я б розділив на спаринг-партнерів і тренерів, які готові влаштовувати спаринги з клієнтом.
Як відрізнити хорошого тренера від поганого вже на самому тренуванні?
До загальних критеріїв якості навчального процесу можна віднести захопленість до учня (незалежно від його віку), хороший рівень цілеспрямованості з боку фахівця. Ще один важливий момент – ясність і ясність того, що тренер доносить до учня.
У випадку з дитячими активностями вітається розважальна складова, так як малюкам потрібна цікава, а не нудна тренування.
Більше не варто окремо говорити про хороші манери і поведінці. Давним-давно, в минулому, коли через брак хороших фахівців вважалося нормою, коли вибагливий наставник лається, принижує або ображає учня.
«Хороший тренер, звичайно, не буде постійно мовчати на тренуваннях, – впевнений Андрій Амірханян. – Багатослівність потрібна на початкових етапах, коли більше теорії, ніж практики. Але тільки потім все одно має бути голосова взаємодія – коригування техніки, аналіз помилок в русі і т. д. Точно так само і під час спарингу: хоча б під час переходів між нічиїми тренер обов’язково дасть учневі підказки по тактиці.
Ще один хороший наставник любить використовувати різні аналогії для наочності, зрозумілої учням різного віку. Наведу найпростіший приклад по скручуванню м’яча. Можна просто показати, в якій частині м’яча ракетка повинна йому зустрічатися. Але також можна провести паралелі з циферблатом годин. Умовно кажучи, для хорошого крученого удару потрібно вдарити по ньому знизу – в районі 5-6 годин, а для плоского – вдарити його можна в районі 3 годин.
Сьогодні популярність тенісу в Україні зростає. Клієнт має вибір і може домовитися про кілька пробних сесій з одним фахівцем, потім з іншим, а потім з третім. Орієнтуючись на відгуки і власні враження, прийняти правильне рішення буде нескладно, впевнений Андрій Амірханян. Але врахуйте, що постійно тренуватися з декількома фахівцями – поганий варіант. Хоча загальні уявлення про технології більш-менш стандартизовані, Нюансів в тенісі дуже багато. Тобто протиріччя завжди можливі. Припустимо, один тренер може порекомендувати дворучний бекхенд, так як це більш контрольований удар, а інший – одноручний, тому що він красивіший і менш енергоємний для любителя. До речі, обидва в чомусь мають рацію. Але в підсумку потрібно зупинитися на чомусь одному.