22 вересня в Україні День партизанської слави, встановлений указом Президента у 2001 році. Житомирщина на це свято може відповісти адресою: у лісах нашої області стояв хутір Сабурівщина, з якого Олександр Сабуров командував одним із найбільших партизанських з’єднань усієї війни.
З’єднання «Победители»
У середині війни в лісах Житомирщини сформувалося з’єднання під командуванням Олександра Сабурова, відоме як «Победители». Про масштаб цієї сили повідомляє «Енциклопедія історії України»: сабуровці спільно з партизанами загону Сидора Ковпака, загонами з Житомирської та Рівненської областей і білоруськими партизанами утворили в Поліссі потужний партизанський осередок. Це означало, що цілий регіон, з його лісами, болотами і селами, фактично не контролювався окупаційною владою. Там друкували газети, працювали лазарети, жило звичне життя, тільки зі зброєю за плечима.
25 переправ через великі річки
Ще один факт про Полісся, який мало хто знає. Партизани Житомирщини та сусідніх областей організували за рахунок власних плавзасобів 25 переправ для радянських військ: три на Десні, дванадцять на Дніпрі, десять на Прип’яті. Про це також повідомляє «Енциклопедія історії України». Уявіть: партизанські човни й плоти, зведені в лісі, перевозили цілі підрозділи через річки, які вважалися непереборною перешкодою. Це робота інженерів, матросів і розвідників водночас, і всі вони були місцевими.
Чому саме це варто пам’ятати
Історія партизанського руху часто подається як низка рейдів і боїв. Житомирська її версія інша і, можливо, цінніша: це історія про те, як цілий край відмовився коритися. Ліси тримали людей, люди тримали ліси, а з хутора Сабурівщина координувалася робота, про яку нацистський командний штаб довідався, коли вже було пізно щось міняти.
День партизанської слави і досі має адресу на Поліссі. І досі, до речі, має і продовжувачів: опір, якого не видно з мапи, триває сьогодні на тимчасово окупованих українських землях. Традиція жива.