21 вересня відзначають Міжнародний день поширення інформації про хворобу Альцгеймера. Це найпоширеніша причина деменції у світі: на неї припадає 60–70% усіх випадків. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у 2021 році з деменцією у світі жили 57 мільйонів людей, і щороку додається майже 10 мільйонів нових діагнозів. Розповідаємо, як розпізнати хворобу на ранній стадії, чим вона відрізняється від звичайної забудькуватості і що робити, якщо тривожні ознаки помітні у близької людини.
Що відбувається в мозку при хворобі Альцгеймера
Хвороба Альцеймера це прогресуюче розлад мозку, при якому руйнуються нейрони. У мозку хворої людини накопичується білок бета-амілоїд, який утворює бляшки між клітинами, і ще один білок, тау, скручується в клубки всередині нейронів. Клітини гинуть, мозок поступово зменшується в об’ємі.
Першим у цей процес потрапляє гіпокамп, ділянка мозку, відповідальна за короткочасну пам’ять і орієнтацію. Саме тому перші симптоми хвороби майже завжди пов’язані з пам’яттю: людина забуває недавні розмови, призначення, де лежать речі. Решта здібностей (мова, логіка, рухи) страждають пізніше.
Важливо: хвороба Альцгеймера це не нормальна частина старіння. Так, ризик різко зростає з віком, але вік сам по собі хворобу не спричиняє. Мільйони людей старше 85 років зберігають ясний розум.
Ранні симптоми хвороби Альцгеймера: на що звертати увагу
Лікарі виділяють десять ознак, які мають насторожити. Одна ознака сама по собі ще ні про що не говорить, хвилювати варто, коли їх кілька і вони посилюються з часом.
- Погіршення пам’яті, що впливає на повсякденне життя: людина забуває не дрібниці, а свіжі події, повторно задає ті самі запитання, забуває про заплановані справи;
- Труднощі з плануванням і цифрами: звичний рецепт дається важко, рахунки в магазині раптом стають проблемою;
- Складність із звичними справами: людина, яка пів життя водила машину, раптом губиться за кермом або не може зібрати пазл;
- Плутанина з часом і місцем: забуває, який день тижня, дезорієнтується у знайомому районі;
- Проблеми із зором і просторовим сприйняттям: не оцінює відстані, плутає кольори, погано читає;
- Труднощі зі словами: посеред речення зупиняється і не може підібрати слово, називає речі «тим, е, отим»;
- Речі знаходяться в дивних місцях: пульт у холодильнику, гроші у пральній машині, і людина не може пригадати, як вони туди потрапили;
- Погіршення судження: необґрунтовані витрати грошей, необережність, яка була їй не властива;
- Відсторонення від спілкування: відмова від хобі, зустрічей, роботи, якою людина раніше насолоджувалася;
- Зміни настрою та характеру: дратівливість, тривожність, підозрілість без видимої причини.
Стадії хвороби: як це розвивається
Хвороба Альцгеймера розвивається роками, в середньому 8–10 років від перших ознак до тяжкої стадії. Лікарі поділяють її на три фази.
Рання (легка) стадія. Людина самостійна, але починає компенсувати: записує все в нотатки, уникає нових місць, відмовляється від відповідальних завдань. Родичі часто списують це на стрес, вік або втому. Саме на цій стадії діагноз ставлять найрідше, хоча саме тоді лікування працює найкраще.
Помірна стадія. Пам’ять погіршується настільки, що людина вже не може жити без допомоги: забуває вимкнути плиту, губиться у знайомому дворі, плутає родичів. З’являються зміни поведінки: безсоння, марення, агресія чи апатія.
Тяжка стадія. Людина втрачає здатність говорити, розпізнавати близьких, самостійно їсти і рухатися. Потребує постійного догляду. Причиною смерті найчастіше стають ускладнення: запалення легень, тромби, інфекції.
Хто в групі ризику
Є фактори, які змінити не можна. Головний з них вік: дослідження показують, що хвороба Альцгеймера трапляється у 5% людей віком 65–74 років, у 13,8% у віці 75–84 років і у 35,8% після 85. Другий фактор це генетика: варіант гена APOE-e4 помітно підвищує ризик, а якщо хвороба була у батьків чи брата чи сестри, ризик теж вищий.
Але значна частина факторів ризику контролюється самою людиною. До них належать:
- гіпертонія, діабет 2-го типу, високий холестерин та ожиріння, особливо в середньому віці;
- куріння і надмірне вживання алкоголю;
- черепно-мозкові травми, зокрема спортивні;
- низька фізична активність;
- соціальна ізоляція, хронічний стрес, депресія;
- мало інтелектуальної активності протягом життя.
Тут прихована і добра новина: те саме, що захищає серце (рух, контроль тиску, відмова від цигарок, живе спілкування), захищає і мозок.
Чи лікується хвороба Альцгеймера
Повністю вилікувати хворобу поки неможливо, і будь-який препарат чи БАД, що обіцяє зворотний розвиток Альцгеймера, це шахрайство. Але «невиліковна» не означає «безпорадна», і це важлива різниця.
Існують препарати, що уповільнюють погіршення симптомів: інгібітори холінестерази (донепезил, ривастигмін, галантамін) і мемантин. Вони не зупиняють хворобу, але дають людині місяці, а іноді й роки відносно самостійного життя. Для ранніх стадій у світі вже зареєстровані нові препарати (леканемаб, донанемаб), які діють на саму причину, розбираючи амілоїдні бляшки, однак їхня доступність обмежена, а ефективність і безпека досі вивчаються.
Не менш важлива недолікарська частина: чіткий розпорядок дня, безпечне середовище вдома, регулярна фізична активність, спілкування. Дослідження не раз показували, що поєднання цих простих речей у людей на ранніх стадіях спрацьовує не гірше за окремі препарати.
Як відрізнити хворобу від звичайної забудькуватості
Майже кожен після 50 років жартує, що «ключі шукаю, а в руці тримаю». Сама по собі така забудькуватість не страшна. Страшно інше.
Звична забудькуватість виглядає так: людина загубила окуляри, розлютилась, згадала, де їх лишила, і посміялась із себе. Тривожна ознака виглядає інакше: людина знаходить окуляри і не розуміє, що це і навіщо вони. Тобто різниця не в тому, наскільки часто людина щось забуває, а в тому, чи впливає це на її здатність жити як раніше. Ще одна червона лінія: якщо близька людина сама не помічає проблеми, але її бачать усі довкола.
Що робити, якщо помітили симптоми у близької людини
Перший крок це сімейний лікар. Не потрібно чекати «особливого моменту»: чим раніше людина потрапить на обстеження, тим більше в неї часу на лікування, юридичні питання та планування життя. Лікар призначить тести на пам’ять і мислення (це прості паперові тести на 15–20 хвилин), перевірить тиск, аналізи на гормони щитоподібної залози, рівень вітаміну B12, стан судин, і за потреби направить до невролога на додаткові обстеження, зокрема МРТ.
Тут важлива деталь, про яку мало хто знає: кілька станів дають симптоми, дуже схожі на хворобу Альцгеймера, але цілком зворотні. Це депресія, гіпотиреоз (недостатність щитоподібної залози), дефіцит вітаміну B12, побічні дії ліків, порушення сну. Саме тому діагноз ставить лише лікар, і ставити його з дивану не можна.
Як підтримати людину з діагнозом
Якщо діагноз підтвердився, родині доведеться навчитися нового способу спілкування. Кілька правил, що реально працюють:
- не сперечатися і не доводити людині її помилки: в її реальності все саме так, спростовування лише лякає;
- говорити короткими пропозиціями, одну думку за раз;
- тримати сталий розпорядок: однакові часи їди, прогулянок і сну знижують тривожність;
- прибрати з дому небезпечні речі: газ, сірники, ключі від машини, надлишок ліків;
- заздалегідь розкласти в кишені контактний номер телефону на випадок, якщо людина вийде й заблудиться.
І останнє. За даними ВООЗ, близько 70% догляду за людьми з деменцією у світі забезпечують жінки: дружини, дочки, невістки. Доглядальникам цим теж потрібна підтримка: групи взаємодопомоги, відпочинок, медична порада. Вигоріла людина, що доглядає, це друга жертва хвороби, про яку майже ніхто не говорить.