Перше вересня – дуже хвилюючий день не лише для всіх першокласників, а й для їхніх батьків, бабусь та дідусів. Цього дня їхній дошкільник вступає у нове життя. Це і радість, і тривога. Як буде у школі? Чи сподобається? Якою буде вчителька? Чи добре вчитиметься? Маса питань непокоїть дорослих. І їхня тривога нерідко передається дітям.
Отже, поговоримо про урочистий день 1 вересня і про те, як до нього підготуватися. Позначимо кілька досить простих правил, які допоможуть вам підготуватися до цього важливого для вас та вашої дитини дня. Також подбайте заздалегіть про те, щоб придбати робочі зошити для 1 класу.
Не створюйте зайвих приводів для хвилювання дитини
Звісно, ми починаємо готуватися до 1 вересня напередодні. Зазвичай 31 серпня на столі стоїть гарний букет, відпарена форма висить на плічках, а дитина всоте перебирає речі, які візьме завтра до школи.
Увечері 31 серпня Коля неспокійний. Він дістає пенал, переглядає олівці і знову забирає пенал у портфель. Такі дії, що повторюються (у психології це називається компульсивні дії) допомагають Колі стравитися з тривогою. Але з боку вони виглядають дивно і лише нервують батьків. Вони кажуть Колі: «Прибери все в портфель і не чіпай нічого, бо завтра забудеш пенал. Краще займися чимось корисним, помалюй чи пограй». Але Коля починає нервувати ще більше (а раптом і справді забуде пенал чи ще щось) і зрештою починає плакати.
Справді, Колі важко переключитися на якусь іншу діяльність, усі думки його зараз зайняті школою. Що ж робити увечері 31 серпня, коли до школи вже все готове? Придумайте якийсь простий спільний захід, який доставить і вам, і дитині позитивні емоції. Наприклад, добрим варіантом буде похід у кіно. Це відверне дитину від нав’язливих думок про школу і розважить її. Звісно, кіно не панацея. Кожна родина вибере свій варіант: хтось вирушить покататися велосипедами до парку, хтось сходить до зоопарку. Виберіть свій варіант дозвілля цього дня.
Дайте дитині можливість зробити те, що для неї важливо
Як виглядає типовий першокласник? Охайна шкільна форма, букет квітів і портфель. Так виглядає першокласник на картинці, правда?
Діма увечері збирає портфель. Вкладає туди пенал, бере зошити, щоденник, альбом для малювання, кольорові олівці, пляшку води. Його збори здаються забавними: начебто у далеку подорож збирається (до речі, це і є подорож у нове доросле життя). Мама намагається пояснити Дімі, що все це йому завтра в школі не знадобиться: важкий портфель заважатиме на лінійці, а уроків у них ще не буде. Але Діма протестує.
Чи брати з собою портфель до школи? Формально портфель не потрібний – це знають усі дорослі. Але для дитини вона є важливим атрибутом шкільного навчання. Першокласник ціле літо чекав нагоди одягнути ранець на плечі. Чи варто його позбавляти цієї радості? Збори допомагають дитині заспокоїтися (згадайте Колю, яка перекладала олівці), налаштуватися на новий день. До того ж коли дитина зібрала все, що потрібно, то вона почувається у всеозброєнні, готовій до школи. Чи варто відбирати у дитини портфель, якщо та є атрибутом готовності? Думаю, що не варто.
Чи знадобиться портфель 1 вересня? Частково так. З портфелем можна сфотографуватись. Невелика, але користь. А ще першокласник на першому уроці зазвичай отримує буквар. У деяких школах ще є традиція: всі першокласники отримують у подарунок книги, робочі зошити для 1 класу, інформаційні буклети (правила дорожнього руху, розклад гуртків та секцій у районі тощо) від муніципалітету. І тоді портфель нагоді напевно! Адже учень зможе скласти усі подарунки в портфель сам та принести їх додому!
Справа, звісно, не в портфелі. Найголовніше – це дати можливість дитині зробити те, що для неї важливо.
Не показуйте своє хвилювання
Звісно, ми, батьки, теж хвилюємось. Як не хвилюватися перед таким днем?! Однак важливо розуміти, що хвилювання одних членів сім’ї передається іншим.
Бабуся Свєти – вчителька на пенсії. Напередодні 1 вересня їй тривожно. Вона поведе внучку до 1-го класу своєї школи. Школи, де вона пропрацювала 30 років і працює досі. Бабуся готується: сувора сукня нагладжена і висить у її кімнаті. Але бабуся постійно розмовляє зі Світлою, дає останні настанови: «Світлана, на уроці не говори, не крутись, сиди смирно і слухайся вчительку. Головне – добре вчитися на п’ятірки. Щоб мені не було за тебе соромно. Світлана слухає бабусю. Вона в цей момент схожа на мишеня, що тремтить перед кішкою … Їй стає страшно йти до школи. І хоча Світлана вже багато разів чула ці слова від бабусі, зараз їй страшно подвійно. Адже до школи вже завтра.
Отже, кому страшно та у кого проблеми? Звісно, страшно бабусі. Їй, заслуженому вчителю, важливо, щоб онука виправдала її надії, щоб їй не було соромно перед колегами. Звісно, вона хоче пишатися дівчинкою. Але чи варто перекладати це хвилювання на дитину? Звичайно, ні. Найголовніше – створити позитивний настрій на шкільне навчання.
Саша грає у машинки. Він зробив гоночну трасу і з гуркотом спускає по ній машинки одну за одною. Йому цікаво. А ось тато починає сердитися. Він каже мамі: «Великий уже хлопчик, а все грає та грає». Потім звертається до Сашка: «До школи б краще готувався, книжку почитав». Сашко бере книжку, але не читає. Сидить сумний і зітхає.
І знову тривога дорослого передається дитині. Сашко сам собі знайшов чудове заняття, був спокійний до того моменту, поки тато не нагадав йому про школу так, що тривога передалася Сашкові.
Якщо ви хвилюєтеся, шановні дорослі, і вам складно впоратися зі своїм хвилюванням, подивіться, чи не уникаєте ви тривоги, передаючи її іншим? Щоб знизити тривогу, постарайтеся зайнятися чимось цікавим разом із дитиною: почитайте книгу, подивіться хороший фільм, малюйте чи погуляйте.