Майже 150 років тому у Києві почали споруджувати міський водопровід. Але вода у трубах у столиці з’явилася набагато раніше. Про це говорять дерев’яні труби, що їх знайшли на Подолі. Вони постачали воду у храми та майстерні з виготовлення зброї. My-Kiev.com дізнався історію появи столичного водопроводу, хто й чому купував воду, а також, чому в першій водопровідній воді знаходили п’явок.
Перший водопровід у Києві: вода з гір по дерев’яних трубах
У давнину кияни користувалися водою з Дніпра, річки Либідь та Почайни. Жителі Подолу брали воду з струмків, що стікали з пагорбів. Біля знаменитого фонтану “Самсон” на Контрактовій площі знайшли фрагменти дерев’яних труб. В основному труби робили із сосни та з’єднували їх металевими муфтами. Ця знахідка була виявлена у 20 столітті та стала доказом того, що на Подолі був перший водогін.
У документальних джерелах водопровід вперше згадується на початку XVII століття. Тоді воду підвели від київських гір до католицького домініканського монастиря. А 1636 року дозвіл на спорудження водопроводу отримав Братський монастир.
Водопровід заводу “Арсенал”
Київські спелеологи провели дослідження та знайшли підтверджуючі факти, що у 70-80-х роках 19 століття у Києві існував водопровід на заводі «Арсенал».
Там були «арсенальні майстерні» і зберігалася зброя. Вода на заводі потрібна була насамперед для виробничих цілей. Про це у 1866 році було написано статтю “Про постачання водою арсенальних майстерень у Києві” в “Інженерному журналі”.
Виробництво заводу вимагало постійної подачі води у великій кількості. До «арсенальних майстерень» необхідно було доставляти воду для котлів парових машин. Саме вони рухали всі верстати. Для цього облаштували п’ять колодязів, глибиною близько 12 метрів та діаметром трохи більше 2-х метрів. Але разом вони давали трохи більше 10 кубометрів води, тоді як потреба виробництва була близько 25 кубометрів. Тому велика парова машина могла працювати лише два-три дні на тиждень.
Водопровід Савіна
У вересні 1855 року підполковник Савін розпочав будівництво водопроводу для постачання «арсенальних майстерень». За його проектом на завод мало подаватися 58 кубометрів води за 12 годин. Для нагнітання води на березі Дніпра встановили парову машину потужністю 9 кінських сил та 4 насоси. Вся ця конструкція знаходилася в районі Подільської брами. Довжина водопроводу до Арсенальних воріт складала 1350 метрів.
Вода з Дніпра спочатку подавалась у залізний резервуар, там фільтрувалася, а потім подавалась нагору. Будівництво цього водопроводу, який кияни називали «савінським», обійшлося в 20 тисяч рублів. У період із 1873 по 1878 рік до «савинського» водопроводу приєднали всі об’єкти Києво-Печерської фортеці. Києво-Печерська лавра вносила абонентську плату за користування водою.
У 1870-х роках населення Києва складало близько 120 тисяч осіб. Всім потрібна була вода. На той час за тим, відки киянин бере воду, могли визначити, багатий він чи бідний. Наприклад, заможні кияни вважали за краще брати воду з річки Брусилівка, мешканці столиці із середнім рівнем достатку купували воду з Дніпра за 75 копійок за бочку. А бідні використовували воду з ґрунтових колодязів.
Продовження матеріалу, з якого ви дізнаєтесь як будували перший повноцінний міський водопровід, можна знайти на Мій Київ. Ви дізнаєтесь, якою була якість води, скільки за неї доводилось платити, а також які були обов’язки у перших клієнтів водопроводу.